Одеса
Оде́са (рос. Одесса, їдиш אָד́עסאַ [Оде́са]) — місто на чорноморському узбережжі України, найбільший морський порт в країні, місто обласного значення, центр Одеської області.

До 1795 року мало назву Кацюбіїв, пізніше - Хаджибе́й[2]. Перша згадка про українсько-литовський замок-порт Кацюбіїв[3] датується 1415 роком.

Місто є п'ятим в країні за кількістю мешканців після Києва, Харкова, Донецька та Дніпропетровська (1 080 270 на 2007 рік).

Порт на Чорному морі. Залізничний вузол. Вузол автошляхів (E58, E87, E95, E581). Машинобудівна (верстатобудування, виробництво підйомно-транспортного, холодильного, медичного, торгового, поліграфічного та іншого обладнання, обчислювальних машин та ін.), хімічна, нафтопереробна, хіміко-фармацевтична, харчова, легка промисловість. 20 вузів, 7 театрів. Музеї: архітектурний, художній, літературний, мистецтв, Морського флоту, нумізматики, історико-краєзнавчий, музей Олександра Пушкіна.

У центральній частині міста — ансамбль будівель епохи класицизму з пам'ятником А. Е. Рішельє і Потьомкінськими сходами (1826—1841). У стилі класицизму палаци Воронцова, Потоцького, Наришкіної, Стара біржа, шпиталь. У стилі вікторіанської готики палац Бжозовського ("Шахський палац"). У межах Одеси та її околицях — кліматичні та бальнеологічні курорти.

Історія
Тут було дві давньогрецьких поселення-колонії, що занепали після приходу на ці землі готів.

За часів Золотої Орди тут з'являється генуезька факторія Джинестра, що торгувала з кочовиками. Того часу у степу сиділа Ногайська Орда. Приблизно 1300 року хан Ногай був тут убитий у битві при Куяльнику, а ногайські землі відійшли до Золотої Орди.

Після приєднання Північного Причорномор'я до Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського при Вітовті (1392—1430) з'являється Кичибейський замок (фортеця). Після битви при Ворсклі (1399 рік) вплив Великого князівства Литовського на Північне Причорномор'я поступово сходить нанівець.

У другій половині XIV століття Золота Орда розпадається. На території узбережжя Одеської затоки тепер розташовується Перекопська орда на чолі з беком Хаджі (що ймовірно, здійснив хадж в Мекку або Медину), іменований Хаджибей або, русами, Кичибей-Качибей (українське - Кочубій). Цей бек брав участь в битві при Синюхі (Сині Води) у 1369 році і був розбитий Великим князем литовським Ольгердом. «Повість про Поділля» називає Хаджибея в числі «отчічей» і «дедічей», спадкових володарів Поділля, що відображалося у ярликах кримських ханів до середини XV століття.

«Коли султан Баязід завоював Аккерман (1484), один багатий чоловік, на ім'я Ходжа, прозваний Бай (багатий), отримавши дозвіл султан а, побудував на цьому місці, на скелі міцний замок і розмістив у ньому загін воїнів. Він став володарем п'яти стад по 1500 овець, і після довгого і щасливого життя його стали кликати Ходжабай. До сих пір побудови цієї фортеці збереглися і добре видно на березі Чорного моря, на кручі. »

- Пише турецький Евлія Челебі в 1656 році.

В 1578 посланець Речі Посполитої в Кримське ханство Мартин Броневський бачив руїни «Кичибеєва городища, як обпавшої землі, що омивається широким озером, яке знаходиться біля моря».

1709 року камергер шведського короля Карла XII, що втік з-під Полтави в Османську імперію, бачить «презренне татарське село поблизу Куяльницького Пересипу».

1765 року поруч з Кичибеєм турки будують кам'яну фортецю Єні-Дунья (в перекладі з тур. Новий Світ), розташований між сучасними Потьомкінськими сходами і Воронцовським палацом на Приморському бульварі.

Під час Російсько-турецької війни 1787-1791 років фортеця потрапила до уваги військ Олександра Суворова, який прямував на Бендери. Фортецю було взято на світанку 13 вересня 1789 року передовим загоном корпусу генерала Івана Гудовича. Загоном командував граф Хосе де Рібас. Активну участь у битві за Хаджибей брало Військо Чорноморських козаків на чолі з отаманом Антоном Головатим (йому в Одесі поставлено пам'ятник в Старобазарному сквері).

Одеса була заснована за наказом Катерини II-ої у 1794 році, коли російська імператриця вирішила, що країні потрібен порт на Чорному морі для розширення зв'язків та торгівлі з Європою. Проект будівлі міста, порту і нової фортеці (на місці якої пізніше був розбитий Олександрівський парк) вона доручила голландському військовому інженерові Францу де Воллану, який сповна втілив при цьому принципи давньоримського містобудування. Вдало розташована географічно, Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торгівельний, промисловий і науковий центр європейського значення. До 100-ї річниці свого заснування (1894 р.) Одеса займала 4-е місце в Російській імперії за кількістю населення та рівнем економічного розвитку після Санкт-Петербурга, Москви і Варшави.

Не в останню чергу своєму швидкому розвиткові Одеса зобов'язана мудрому і далекоглядному керівництву «батьків» міста, зокрема, праці таких талановитих адміністраторів як: Хосе де Рібас, Дюк де Рішельє, граф Олександр Ланжерон, граф Михайло Воронцов, Григорій Маразлі та інші.

Одеса — курортне місто
Одеський клімат вирізняється м'якістю та великою кількістю сонячних днів. Влітку, завдяки бризам, навіть у спекотні дні тут комфортніше ніж у прилеглих степах. Цілющі грязі лиманів і мінеральні джерела приваблюють до Одеси багато відпочиваючих. Курортна зона Одеси простягнулася на десятки кілометрів вздовж берега Чорного моря. Один із найпопулярніших курортно-розважальних районів Одеси - це Аркадія. На його території розташовані санаторії, будинки відпочинку, а також водолікарня, курортна поліклініка, туристична база, готелі і численні ресторани, нічні клуби та інші розважальні заклади, що працюють у теплу пору року цілодобово. Уздовж всього узбережжя Одеси розташувалися пляжі: Лузанівка, Ланжерон, Отрада, Дельфін, Аркадія, група пляжів Великого Фонтану, Чорноморка, а також безліч пляжів санаторіїв і будинків відпочинку. Знаменитий пляж «Золотий берег», парк, величезний буковий гай знаходяться в мальовничому районі станцій Великого Фонтана. 4 червня 2005 року поруч з пляжем «Ланжерон» відкрився найбільший у країні дельфінарій.