Львів (МФА: [lʲwiw],  вимоваопис файлу ) — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 листопада 2009 року у Львові проживало 761 929 осіб.

Львів заснований королем Данилом Романовичем в середині 13 століття. 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком польського та українського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі, за Пактом Молотова — Ріббентропа анексований Радянським Союзом.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У 2009 році Львів першим здобув титул Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості.

Назва
Назва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Протягом своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Львів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримсько-татарською — İlbav (Ільбав).

Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.

Історія
Археологічні розкопки свідчать, що район Львова був заселений ще у V столітті[19]. Львів був заснований князем Данилом Галицьким, як удільне місто для його сина Льва. Перша письмова згадка про Львів, датована 1256 роком, міститься у Галицько-Волинському літописі і фігурує в контексті опису пожежі в столиці Галицько-Волинської держави — Холмі.

Після смерті Данила, князь Лев переніс до Львова столицю Галицько-Волинської держави. Згодом, у 1303 році, Львів став центром Галицької митрополії Константинопольського патріархату. Львів був важливим торгово-економічним і політичним центром Східної Європи. Давньоруський Львів складався з дитинця та укріпленої осади в районі сучасної площі Старий Ринок.

У 1340 році Львів був завойований Королівством Польським, проте місцеві бояри скинули нову владу і утворили незалежну республіку. У 1349 році Казимир III Великий повертає владу над Львовом. Казимир Великий поруч з давньоруською осадою збудував нові міські квартали, які стали зачатком сучасного Львова. Місто-фортеця, обмежене сучасними вулицями Лесі Українки, Підвальною, Валовою та проспектом Свободи, отримало статус столиці Руського королівства — автономної адміністративної одиниці Польщі. Місто мало пряме королівське управління, аж поки у 1356 році йому було дароване маґдебурзьке право. У 1378 році Львів разом зі всією Галичиною перейшов під владу Угорщини. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи повернулися до міста, яке стало адміністративним центром Руського воєводства.

У добу Середньовіччя розвитку набули цехове ремісництво та торгівля — місто лежало на перетині торгових шляхів зі Скандинавії на Балкани та з Азії в Західну Європу. Львів поступово окатоличується, що згодом спричиняє опір православних українців — тут діє церковне братство та греко-слов'янська школа. Набувають значимості вірменська, єврейська та німецька діаспори. У 1572 році до Львова переїхав першодрукар Іван Федоров, який надрукував тут перші в Україні книжки. У 1661 році у місті було засновано Колегію Єзуїтів — матір Львівського університету. У першій половині 17 століття Львів, з населенням 25—30 тисяч чоловік, стає найбільшим містом на території сучасної України.

У цей період Львів пережив облогу військами Богдана Хмельницького, численні татарські та турецькі набіги; і був здобутий лише раз — шведськими військами під час Великої Північної війни.

У 1772 році Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши столицею коронної землі — Королівства Галичини і Волині. Австрійська влада знесла міські мури, чим спонукала місто до розвитку і розростання. Також у місті розвивається наука і культура. У цей період у Львові було винайдено гас і гасову лампу, запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст. Місто було центром українського та польського визвольних рухів, адже закони в Австро-Угорщині були демократичнішими, ніж у Росії чи Прусії, до складу яких входила в цей час Польща. Разом з тим, за австрійського панування у Львові, як і раніше, переважало польське населення, хоча німецька, єврейська, українська та вірменська меншини були доволі впливовими.

Під час Першої світової війни Львів був окупований Російською імперією. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у місті відбувся Листопадовий чин, що спричинив утворення Західноукраїнської народної республіки зі столицею у Львові. Переважання у Львові польського населення та бажання поляків відновити кордони Речі Посполитої спричинило українсько-польську війну, яка завершилася приєднанням Галицьких земель до Польщі. Львів став адміністративним центром Львівського воєводства.

Перебуваючи у складі Польщі, Львів залишався значним культурним та науковим центром. Більшість населення складали поляки (60%); частка євреїв та українців становили близько 30% та 8% відповідно.

У 1939 році згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Львів увійшов до складу Радянського Союзу, а саме, Української Радянської Соціалістичної Республіки. Місто стало адміністративним центром Львівської області. У червні 1941 року Львів був окупований нацистськими військами Гітлера. Місто входило до складу Генерал-губернаторства, будучи центром дистрикту Галичина. Німецька влада винищила єврейське населення — внаслідок Голокосту загинуло близько третини мешканців Львова. 30 червня Організація Українських Націоналістів проголосила у Львові Акт відновлення Української держави, проте ця ініціатива наразилася на невдоволення німецької адміністрації і її ініціатори були заарештовані. 27 липня 1944 року Червона Армія зайняла Львів.

Внаслідок війни та переселень, організованих радянською владою, Львів покинуло більшість поляків, що населяли місто. Натомість воно стало мононаціональним — українським. Радянська влада індустріалізувала Львів, звівши ряд промислових гігантів у місті. Львів став центром національно-визвольного руху за незалежність України[20], яка була проголошена у 1991 році.

Адміністрація
Адміністративно Львів поділяється на 6 районів: центральна частина відноситься до Галицького району, західна — до Залізничного, північна — до Шевченківського, східна — до Личаківського, південно-східна — до Сихівського, а південна — до Франківського. Разом з цим, у вжитку збереглися давні назви частин міста та сільських місцевостей, які увійшли з часом до складу міста, як-то Левандівка, Білогорща, Збоїща, Рясне, Майорівка, Новий Львів, Снопків, Боднарівка, Пирогівка, Козельники, Сихів та інші. Деякі з них відображені сьогодні у назвах вулиць.

У підпорядкуванні Львівської міської ради також перебувають місто Винники і селища міського типу Брюховичі та Рудне.

Устрій
До складу Львівської міської ради входять 90 депутатів, що обираються громадою міста строком на 5 років[21]. З 2006 року у Львівській міській раді представлені 7 політичних сил: Народний союз «Наша Україна» (30 депутатів), Блок Юлії Тимошенко (24 депутати), Громадська партія «Пора» (11 депутатів), Всеукраїнське об'єднання «Свобода» (8 депутатів), Українська Народна Партія (8 депутатів), Народний рух України (5 депутатів), Партія «Реформи і порядок» (3 депутати). Секретарем Львівської міської ради є Володимир Квурт[22].

Виконавчу владу очолює міський голова (мер) та Виконавчий комітет (Виконком), який складається з восьми членів. Йому підпорядковані 6 департаментів, кожен з яких відповідає за певну сферу міського життя: містобудування, економічну політику, фінансову політику, житлове господарство та інфраструктуру, підготовку Євро-2012. Сьомий департамент, «Адміністрація міського голови», забезпечує координацію дій виконавчої влади у місті. В кожному адміністративному районі органом виконавчої влади є районна адміністрація[23].

Мером Львова сьогодні є Андрій Садовий, член партії Народний союз «Наша Україна».

Єдиного загальноміського органу судової влади у Львові немає, натомість існує 6 районних судів, юрисдикції яких розповсюджуються на відповідні адміністративні райони міста. Місто поділене на 56[24] міліцейських дільниць, які підпорядковуються Львівському міському управлінню УМВС України у Львівській області. У Львові діють слідчий ізолятор № 18 та дві виправні колонії — № 30 і № 48.[25]