Луганськ — місто на середньому Подінців’ї, найсхідніший обласний центр України, серце майже 700-тисячної агломерації, 11-те місто України за кількістю населення.

Історія

Докладніше: Історія Луганська
Запорозькі козацькі зимівники в Кальміуській паланці: Кам’яний Брід та Вергунський роз`їзд.
Заснування чавуноливарного заводу восени 1795, вважається «офіційною» датою заснування Луганського.
У 1882 здобуло статус повітового міста (Слов’яносербський повіт Катеринославської губернії).
У лютому 1919 стало центром новоствореної Донецької губернії УРСР.
Із червня 1938 через розділення Донецької області на Сталінську і Ворошиловградську області стає центром Ворошиловградської області.

Символіка міста

У золотому щиті чорна із золотими швами доменна піч із червлений полум’ям, чорні молотки по боках. У вільній частині щита — герб Катеринославської губернії (на синьому квадраті особистий вензель Катерини 2, оточений дев’ятьма золотавими зірками). Щит увінчаний сріблястою з чорними швами баштовою короною з трьох зубців. За щитом нахрест покладені сталевого кольору кирки, поєднані Олександрівською стрічкою.[5]

Початково герб Луганська з’явився як герб ливарногарматного заводу, а після його допрацювання колезьким асесором Першиним був презентований міській думі як герб Луганська. 22 квітня 1903 року «височайше затверджений» герб повітового міста Луганського Катеринославської губернії. З приходом радянської влади герб знову і знову набував нових обрисів. Останнім з них був затверджений 19 серпня 1988 року рішенням № 234 виконавчого комітету міської ради. У червоному щиті на срібному стовпі — золота домна з червоним полум'ям, оточена золотою шестірнею, на яку покладені золоті ж гілки з дубових листів і лавра. У підніжжі вінка гілок — золоті серп і молот. У нижній частині стовпа золота дата «1795». Золота глава обтяжена чорною назвою міста. Щит символізує стрічку ордена Червоного Прапора й окантований золотом. Автор — А. С. Дудник.[6]

У 1992 (за іншими даними 1991[6]) році знову був затверджений герб періоду Російської імперії

Населення

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, у Луганську проживало 463 тис. осіб. Етнічні українці склали 50 %, росіяни — 47 %.

Нині чисельність населення складає 454,4 тис., з яких 291,2 тис. — населення в працездатному віці.

На позначення мешканців Луганська словники, зокрема ВТС СУМ,[8] фіксують два слова: основне луганець (жін. луганка) та другорядне луганчанин (луганчанка). Оскільки при творенні похідних слів від «Луганськ» підстав для виникнення ч перед наростком -ан- на українському ґрунті немає, то назву «луганчанин» треба вважати за таку, що виникла під впливом російської мови. Тож варто надавати перевагу першому (луганець чи луганка).[9]
Політика

Як чотири районні ради, так і міська рада із посадою міського голови, яку нині посідає Сергій Кравченко, включно, перебувають під цілковитим контролем Партії регіонів. Своїх представників у радах мають також такі партії, як БЮТ, ПСПУ, КПУ та СПУ. Суттєвий вплив на політичне життя міста справляють Луганська обласна організація ВО «Свобода» [1] на чолі з Дмитром Снєгирьовим та Союз лівих сил.

Економіка

З дня заснування й особливо останні 40 років Луганськ розвився як місто з багатогалузевою промисловістю. У структурі промисловості переважають энергомісткі і фондомісткі галузі, на їхню частку приходиться найбільша частина промислово-виробничих фондів.

Провідна роль в економіці міста Луганська належить важкому машинобудуванню. У Луганську виробляються тепловози, трамваї, запасні частини для автомобілів і тракторів. На підприємствах міста є достатньо виробничих потужностей для задоволення потреби жителів у продовольчих товарах і товарах першої необхідності. У місті 87 промислових підприємств. Більш половини підприємств мають недержавну форму власності.
Луганський тепловозобудівний завод

Швидкими темпами розвивається малий бізнес. З метою прискорення структурної перебудови виробництва, перепрофілювання його на випуск нових видів продукції, упровадження нової техніки і технології виробництва Луганське відділення Державного інноваційного фонду України укладає інноваційні договори. Незважаючи на складну економічну ситуацію, промислові підприємства міста активно працюють на зовнішньому ринку.

Релігія

Абсолютну більшість православних парафій міста утримує Московський патріархат. Проте в Луганську існують і громади українських незалежних церков, що зазнають постійних нападів з боку СБУ та інших державних структур. На відміну від стосунків із будь-якими іншими релігійними громадами, місцеве самоврядування під котролем ПР вперто відмовляється виділяти ділянку для УПЦ КП під будівництво храму впродовж уже кількох років. Поки що, в Лугансько-Старобільської єпархії УПЦ КП (за данними на листопад 2009 року існує два храми: Храм "Воздвиження Чесного Животворчого Креста Господнього, що вважається кафедральним, знаходиться за адресою вул. Урицького, 80г, а також храм Михаїла-Архангела що знаходиться у Малій Вергунці на вул Ленінградській, 2), а греко-католицький Храм «Царя Христа», парохом якої є о. Михайло Ющишин, — за адресою вул. Баумана, 35. У місті також є вірменська православна церква, протестантська кірха, синагога, яка наразі на стадії будівництва, і діє мечеть, закладена дагестанською громадою.