Доне́цьк (до 1924 та 1941—1943[1] роках — Юзівка, у 1923 — Троцьк[2], у 1924—1941 та 1943—1961 рр. — Сталіне[3], Сталіно[4] або Сталине[5] [6]) — адміністративний центр Донецької області. Населення близько 1 000 000.

Свою назву отримав від річки Сіверський Донець, що тече через північ Донецької області.

Донецьк є великим промисловим та фінансовим осередком на сході України, «шахтарською» столицею.

Донецьк сьогодні — це розвинутий мегаполіс, у якому сконцентровані високий промисловий і науковий потенціал, робітники й фахівці високої кваліфікації, де є розвинена інфраструктура й виробнича база. Економіку міста становлять 200 промислових підприємств із обсягом виробництва більш ніж 5 млрд. грн. і понад 20000 підприємств малого й середнього бізнесу, на яких зайнято близько 180 тисяч донеччан.

Історія
Заселення земель в районі Донецька було розпочато запорозькими козаками в XVII ст. В 1869 р. валлійцем Джоном Юзом починається будівництво металургійного заводу з робочим селищем Юзівка. Дату заснування селища прийнято вважати часом заснування міста Донецьк. В 1917 р. селище Юзівка отримало статус міста. В 1932 році місто стало адміністративним центром Донецької області. В 1970 р. ЮНЕСКО визнало Донецьк найкращим промисловим містом світу. У квітні 1978 р. населення Донецька становило понад мільйон жителів, проте до 2008 р., внаслідок демографічної кризи, дещо зменшилось.

Географія
Географічні координати Донецька: 48°00' пн.ш. 37°48' сх.д. [7]. Часовий пояс — UTC+2, з переходом на літній час UTC+3. Загальна площа Донецька — 385 км². Місто з півночі на південь простягається на 28 км. Зі сходу на захід — 55 км. Разом з найближчими містами Донецьк входить у склад Донецької агломерації. Місто знаходиться в центральній частині Донбасу на південь від Донецького кряжу. Донецьк знаходиться в степовій зоні, у верхів’ях річки Кальміус та оточений невеликими лісами, пагорбами, ріками та озерами. За 95 км на південь від Донецька знаходиться Азовське море. В Донецьку знаходиться 2 водосховища — Нижньокальміуське водосховище (62+38 га, на річці Кальміус) та Донецьке море (138 га). Через місто тече 4 річки: Кальміус, Асмоловка (13 км), Черепашкіна (23 км), Скоморошка.

Міська символіка
Міська символіка була затверджена 27 вересня 2004 року рішенням № 13/5 Донецької міської ради. У рішенні затверджувались герб Донецька та прапор Донецька.

Герб Донецька представляє собою п'ятикутний щит, розділений навпіл горизонтальною смугою. Верхня частина щита - лазурова, нижня - чорна. На щиті зображена золота правиця, яка тримає золотий гірничий молоток. У верхньому правому куті розташована п'ятикутна зірка. Великий герб з двох боків підтримується фігурами з композиції монументу «Визволителям Донбасу»: ліворуч — шахтар на фоні золотої лаврової гілки; праворуч — воїн на фоні дубової гілки. Обидві фігури сріблястого кольору. Композиція обвита чорно-блакитною стрічкою. Зверху знаходиться золота корона з п'ятьма вежами, на якій зображені цифри «1869» — рік заснування міста. Знизу щит обрамований двома покладеними навхрест золотими гілками троянди. Троянди обгорнуті червоною стрічкою, на якій золотими літерами написано «Донецьк».

Прапор Донецька[10]: прямокутне полотнище з розмірами: 1,2 ширини до 1,5 довжини. Прапор горизонтально розділений на дві рівні частини. Верхнє поле — лазурове, нижнє — чорне. В центрі полотна нанесене золоте зображення гербу Донецька, що займає не менше 0,32 частини площі прапору. Лазурове поле герба розташовано на лазуровій половині прапору, а чорне — на чорній. Зображення герба створюється за допомогою вишивки або аплікації. Полотнище прапору кріпиться на древко та увінчується наконечником.

Крім офіційного прапору Донецька, зустрічається і такий варіант: на білому полотнищі розміщується повноколірний герб Донецька.